1. Грати Ігри Онлайн
2. Онлайн Игри
3. Игры Бесплатно Без Регистрации Играть
4. Играть В Бесплатные Компьютерные Игры

Скажу чесно, чим довше вибираєш путівку і читаєш відгуки про готелі в Єгипеті, тим важче. Зальотні в місті. Кожна баба за кермо лізе, а їздити не вміють, тьху! А спробуй не пусти!

. Слово редактора 'Зима близько!' Але усім хочеться тепла. Тепла не тільки фізичного, а й духо- вного.

1. І стати водієм фури. Наввипередки з чужими машинами їздити не.
2. Авдотья дали три фури. Ігри, яловичина, шинка, все було те.

У одних зима настає раніше ніж потрібно. У інших вона ж не настає ніколи. Від- мерзають важливі почуття: доброта, співчуття, вміння радіти за інших. Щоб уникну- ти зими хоча б серед наших читачів та редакції – створю- ємо нову постійну рубрику.

Щомісяця ми розповідатимемо вам про лю- дей, які проявили мужність, щоб не опинитися на краю соціального життя. Вони по- долали себе, свої страхи та вади.

Тож нам тепер просто необхідно подолати холод усередині нас. Сподіваюся нова рубрика запалить у вас вогник любові та радості. Вдалого прочитання. Олена Іщенко соціалізуйся Побачимо. Про все розкажемо. Випуск №2 У Києві відбувся фестиваль обдаро- ваної мололоді з інвалідністю.

'Виклик прийнято. Ми зробили неможливе мож- ливим', – сказали нам сьогодні десятки талановитих дітей з інвалідністю. Історія Тамари Шевчук. У свої 18 вона встигає їздити у рейди з «Дорожнім контролем» і продавати власні картини на благодійних виставках. Молода художниця розмальовує стіни дитячих лікарень та ремонтує дитячі майданчики. Сила духу оПитування ПовІр у СеБе Жити для ІнШих ПоСтав Свої роздІловІ знаки: ПоСтуПитиСя мІСцем не моЖна СидІти Репортаж з Гостомельський притулок для тварин. Там живуть близько 700 собак та 200 котів.

Усі вони не втрачають надії знайти теплий будинок і найкращих господарів на світі. Історія Дарини Коржавіної. Студентки четвертого курсу Інституту журналістики Вона часто смикає ґудзик або каблучку, не розлучається з ноутбуком, любить шоколадні батончики і каву, говорить виразно і дуже м'яко, бачить пальцями. Сьогодні етичне виховання та манери українців залишають бажати кращого. Дослідження моральних переконань жителів Києва. Хочете побачити статистику?

А ти поступишся місцем? Не домаШнІ улЮБленцІ кава Шоколад радІо Стор.6 Стор.9 Стор.8 Стор.3 Стор.4. 2 Листопад 2013 Інститут ЖурнаЛІстики кожен день вони роблять цей світ кращим ПодІя джон лойд: «Феномен громадської журналістики» кондрацька вікторія Джон Лойд, головний редактор «Financial Times» та професор Оксфордського університету, провів відкриту лекцію «Майбутнє світової журналістики» в Інституті журналістики КНУ ім. Тараса Шевченка. Присутні мали нагоду пе-ревірити свої знання з англійської мови та почу-ти думку експерта щодо основних проблем і перспектив розвитку журналістики. За сло- вами Джона Лойда, першою тенденцією інформаційного про- стору є зменшення ролі газет та зростання значення Інтернет-ви- дань. Причиною зниження авто- ритету преси стало скорочення реклами, яка є основним дже- релом прибутку, та посилення впливу Всесвітньої мережі.

Дру- гою тенденцією є диференціація телеканалів. Як повідомив всес- вітньовідомий редактор, зараз одні канали адресують інфор- мацію високоосвіченим, інші ж – пропонують медіапродукти для масової аудиторії.Важливе зна- чення на сьогодні та перспективу на майбутнє, на думку професо- ра, має саме громадська журна- лістика. Як складова соціальної журналістики вона передбачає безпосередню участь пересіч- них людей у створенні матері- алів.

Поштовхом до революції у цьому виді медіадіяльності став стрімкий розвиток соці- альних мереж, зокрема пости в Твіттері, Фейсбуці та різних блогах. Позитивним у цьому є ініціативи активних осіб, нега- тивним – порушення стандартів журналістики, зокрема напи- сання текстів не за правилами, граматичні та стильові помил- ки. «Тому, щоб підтримувати розвиток якісної журналістики, медійникам зараз варто ін- тенсивніше та продуктивніше працювати», – зазначив Джон Лойд. Відомий гість порадив про- читати книгу Еріка Шлоссера «Команда і контроль. Ядерна зброя, Дамаський інцидент та ілюзія безпеки», у якій поруше- но низку соціальних проблем. На завершення змістовного ви- ступу експерт побажав майбут- нім журналістам професійної наснаги та постійного вдоско- налення навичок: «Майбутнє журналістики – у ваших руках». Ф о то: i m pa c tm ed ia карабач марія «Вы к нам только один раз или вы уже пожизненно наши?» – такими словами роз- почалася зустріч студентів соціальної групи 2-ого курсу Інституту Журналістики з ди- ректором Солом’янського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді – Бочаровою Ніною Михайлівною.

Люди, які тут працюють, бережуть найважливіше в нашій країні – сім'ї та дітей. Ніна Михайлівна згадала чудовий при- клад допомоги та соціального супроводу Солом’янського соціального центру, який заслуговує на величезну повагу до його працівників: «Яскравим прикладом є сім’я Малинов- ських з Сімферополя, яка опинилась у Києві з трьома дітьми, які ніде не були прописаними. Наймолодша дівчинка – з патологією жовчно- вивідних шляхів печінки. Діагнози лікарів були жахливими: дитина скоро помре.

Тоді їй було 9 місяців, хоча виглядала як 4-місячна дитина. Дівчинці необхідна була трансплантація пе- чінки. Зневірена мама звернулася до нас. Ми взяли сім’ю під соціальний супровід: вирішили питання з пропискою дітей, виступали на теле- баченні з проханням допомогти. Погодився ро- бити операцію лише Інститут трансплантології в Білорусії, з яким наші співробітники постійно підтримують зв'язок. Операція коштувала 120 тисяч доларів.

Працівники соціального центру розклеювали прохання про допомогу по всьо- му Києву: діти в 43-ьої школи зібрали 11 тисяч гривень. За півтора місяці зібрали усю суму. Мама з дитиною поїхали до Білорусії, де об- стежили дівчинку та знайшли для неї донора.

У лютому зробили операцію і все тепер чудо- во! Зараз дівчинці два роки. Тепер її життя в повній безпеці.

Грати Ігри Онлайн

Мама часто до нас приходить, дякує, що ми подарували життя дитині й сім’ї, бо вже не вірила в те, що дочка буде жити». Внесок цих людей в життя суспільства важко переоцінити. Добре, що на світі ще є люди, які здатні допомогти іншим.

Вони жи- вуть серед нас, об’єднуються, створюють організації і спільними зусиллями дарують іншим тепло, безпеку, посмішку, підтримку і навіть життя. Кожен день вони роблять цей світ кращим! Джон Лойд, працював на посадах редактора журналу «Time Out», «The New Statesman», кореспондента «Independent Radio News», ко- респондента програми «London Programme» і продюсера «Weekend World» на каналі London Weekend, наразі веде щотижневу колонку на Reuters.com та La Repubblica. Нагороди: «Спецкореспондент року» премії British Press Award, «Журналіст року», премії Granada Award і «Премія Девіда Уотта». Хто такий дЖон лойд.

3 Питання менжуліна юлія студентк а 2 курсу іж кирсенко ганна elit. Donec ullamcorper nulla non metus auctor 61% розділові знаки пропущено: Поступитися місцем не можна сидіти Для більш детального вивчення поведінки людей у метро вирішила провести бліц-опитування. Метою цієї роботи є висвітлення думки пасажирів щодо етичних правил поведінки у громадському транспорті. Поставлене мною питання було для всіх однакове: «Чи погоджуєтесь ви з тим, що чоловіки зобов’язані поступатись місцем у транспорті?» У опитуванні взяли участь 60 осіб.90% 18 - так 27 - так 12 - ні 3 - ні Чоловіки повинні поступатися місцем у транспорті? 75% вважають, що поступатися місцем – необхідно Сьогодні етичне виховання та манери українців залишають бажати кращого. Щоб підтвердити чи спростувати ці слова, заходжу в метро.

Тісними рядами на ди- ванчиках сидять, насупивши брови, чоловіки. Над ними мовчки стоять жінки. Тут маленька дівчинка з лялькою у руці, а біля кремезного чоловіка стоїть із тростинкою пані поважного віку. І хай лишень хтось спробує зробити чоло- вікові у зауваження.

Вирішила провести невеликий експеримент. Місцем проведення обрала станції метро «Дарниця», «Лівобережна» та «Золоті ворота». Час нейтральний: 13:00. Взяла в руки багато пакунків і книг, заходжу у вагон. «Місто засинає, просинається мафія», – (хоча втомле- на мафія також робила вигляд, що спить) така думка одразу приходить у голову, коли бачиш обличчя пасажирів.

Тільки на станції «Золоті ворота» юнак поступився місцем, коли я «ви- падково» впустила одну зі своїх книг. Підбиваючи підсумки, хотілося б наголосити, що є чоловіки, які поступаються місцем у громадському транспорті. Хоча їх і меншість, але трапляються представники сильної статті, які не роблять вигляд, що вони сплять/ читають дуже захопливу книгу/ слухають музику, а підводяться та поступаються місцем вагітній жінці чи людям поважного віку. Сподіваюся, що з часом таких людей побільшає, а інші, врешті, зрозуміють, що девіз «Homo homini lupus est». ні до чого путнього не приведе.

«Homo homini lupus est» (лат) — «людина людині вовк» ІнШий Погляд На мій погляд, чоловік нікому нічого не зобов'язаний, як і жінка не зобов'язана готувати, прибирати, бути 'не жінкою, а посу- домийкою'. Але є дещо, вище за повинен і зобов'язаний, це щось внутрішнє. Я ніколи не буду ображатися на хлопця, який не посту- питися місцем, але, відверто кажучи, для мене це як поганий запах із рота – відіб'є бажання спілкуватися з людиною точно і надовго. Своїх братів я прагну навчити тому, що чоловік має завжди посту- патися місцем, але повинен він не перед жінкою, а перед собою. Маючи почуття власної гідності, він сам буде хотіти допомогти дівчині, жінці, бабусі, дитині. Так само я хочу виховувати і своїх майбутніх синів.

Панд Професор. Примітки. 4 Листопад 2013 Інститут ЖурнаЛІстики доСвІд не домашні улюбленці 19 жовтня члени соціального відділу студентського парламенту Інституту журналістики відвідали Гостомельський притулок для тварин. Там живуть близько 700 собак та 200 котів.

Усі вони не втрачають надії знайти теплий будинок і найкращих господарів на світі. Притулок був створений 2000 року Асею Серпинською на місці занедбаного ко-рівника.

Будівля зовні зберегла побут українського села – за браком коштів та відсутністю комунікацій (притулок розташований далеко за населеним пунктом). Опалюють при- міщення та готують їжу на дровах. Чи добре тут тваринам? Про це свідчать їхні очі та хвости, лискуча шерсть та ситий вигляд. Одна з працівників відчиняє хвіртку притулку.

За нею вибігають 20 дворняг. Ми, звичайно, з па- кетами. Молоко, сир, печінка та корм для котів, а головне – щире бажання допомогти. На подвір'ї нас зустрічають десятки собак.

На вигляд – зо- всім і не бездомні тварини, а досить вгодовані песики. Але, як би це банально не прозвучало, у них сумні очі. Невеличка екскурсія притулком. На кухні біля чотирьох 20-літрових чанів порається літня жі- ночка.

Алюмінієвим відром наливає воду. На обід готує суп із яловичини та картоплі. Собаки плутаються у неї під ногами.

З кухні потрапляємо до ізолятора, де тимчасово перебувають кілька хворих собак. Звідти – у кімнату з вольєрами для котів. Чисті, теплі, просторі кімнатки з меблями, пластиковими вікнами. Здавалося б, де ж шу- кати кращи умови для тваринок? Але вони про- сто хочуть ласки. Коли я піднесла руку до вікна вольєру, коти починають тягнутися до неї, ла- щаться, ніби намагаються відчути хоч краплинку людського тепла.

У притулку є навіть місцева зірка – кіт, що знімався у кліпі співака Кузьми. Притулку – збудований влітку 2006 ветеринар- ний госпіталь з двома операційними, кількома па- латами та ізолятором. Тут проходить і ветогляд, і стерилізація тварин. Залишаємо приміщення і виходимо на просто- ре подвір'я, де знаходяться вольєри для собак. Скрізь гавкіт, шум, деякі тварини просто біжать слідом, інші – замкнені у клітці.

Тепер до праці. Роботи у притулку завжди вдо- сталь.

Наша група з 12-ти осіб поділилась на 3 менші. Кожен мав свій обов'язок: насипати тирси у мішки, складати дрова, виривати бур'яни.

При- ємно усвідомлювати, що завдяки нашій праці тваринкам буде чистіше і тепліше. Робота зро- блена – тепер можна і поговорити. Кухар притулку розповідає: — Щодня готуємо по 500 кілограмів харчу. Ку- пуємо тільки крупи. М’ясо та інші продукти нам безкоштовно постачають харчові підприємства і супермаркети за заключними з ними контракта- ми. Нам добре, і їм менше мороки із простроче- ною продукцією.

Кістки беремо на м’ясокомбінаті. Усе тут піддається строгій економії, адже спо- діватися на суттєву допомогу, як показує досвід, не доводиться. Існує притулок на невеликі і, час- тіше, випадкові пожертви від небайдужих людей – це три-чотири тисяч гривень на місяць. Окрім їжі, потрібно оплачувати комунальні послуги та ветеринарні послуги, вчасно видавати заробітну плату робітникам тощо. «Старе приміщення притулку потребує ґрунтовногоё ремонту.

Доводиться часто лата- ти дах, сітку на вольєрах, лагодити та будувати нові вольєри для собак, печі в котячих примі- щеннях, створювати нові кімнати для карантину тощо. Такому дрібному, але витратному будів- ництву, немає кінця-краю», – розповідає одна із працівниць. Фінансова політика Притулку абсолютно від- крита.

Голова Київського міського товариства захисту тварин Ася Серпінська власним прикла- дом доволить владі, що утримувати притулок економніше, аніж службу відлову. Свечной ключ для змз 402. Текст: бірук ангелина Фото: саляр алі Постійні потреби притулку цЕФТРІАКСОН (є МОЖЛиВІСТь К УПУВАТи ЗА ОПТ. ЦІНОю, ТОМУ КРАЩЕ ЗДАВАТи ГРОШІ), ДЕКСАМЕТОЗОН, ФЕРУМ (ЗАЛІЗО В АМПУЛАХ), ШПРици ( ЗВиЧАйНА АПТЕКА) ФОСПРІНІЛ, ГАМАВиТ, МАКСІДІН, ЧЕМІ-СПРЕй, ДУФОЛАйТ, ВиРКОН, глиСтогІннІ І ПротиБлоШинІ заСоБи (ВЕТ. АПТЕКА) ПОСТІйНО ПОТРІБЕН СОБАЧий ТА котяЧий корм (КОТи ОСЛАБЛЕНІ, ТОМУ НЕОБХІДНий КОРМ ХОЧА Б СЕРЕДНьОГО КЛАСУ – цЕ НЕ ПРиМХА, А ТУРБОТА ПРО ЗДОРОВ'Я КОТиКІВ). 5 У групи соціальних журналістів була уні- кальна нагода зустрітися з людьми, які що- дня допомагають бездомним, – із працівни- ками FEANTSA.

Це міжнародна організація, покликана допомагати людям, що з певних причин втратили постійне житло. Працівники розповіли, щовівторка вони пригощають людей без постійного місця про- живання бутербродами, інгредієнти яких, до речі, купують за власні кошти. Ви скажете: «Велике діло – нагодувати людину шматком хліба і ковбаси!» Дійсно, для таких людей їжа не важлива, це лише один із способів завоюва- ти довіру. Їм потрібна сама людина, якій можна було б розповісти про все наболіле, яка б зро- зуміла, а не осоромила і прогнала геть. Працівники організації FEANTSA знайшли у собі відваги, щоб піти на контакт з тими, кого суспільство вважає «ізгоями». Дівчата розповідали, що викликати довіру в бездомних дуже складно. Бездомні можуть приймати допомогу, йти на контакт, але при цьому – всіляко хитрувати та обманювати.

Лише коли остаточно впевняться у щирості намірів – відкриють своє серце. Гості розвіяли міф про те, що такі люди є недостойними представниками суспіль- ства, його найнижчою ланкою. Розповіли, що серед людей, яким вони допомагають, і колишній професор нашого університету. Від безхатченства вакцину ще ніхто не при- думав, тому це може трапитись з кожним. Не варто забувати про людяність, коли спіл- куєшся з цими людьми. Приклад діяльності FEANTSA, – при- клад, який варто наслідувати. Дуже по- пулярним останнім часом серед підлітків стало знущання над безхатченками: так молодь підвищує власну самооцінку і статус серед друзів.

Коли дивишся на ініціативність, милосер- дя і готовність дівчат до допомоги, виникає питання: «А що зробив (-ла) для цих людей я?» Якщо Ви задумались над цим, то ніколи не піз- но зробити добру справу. ДоСвІд Ідея Притулку на практиці спростовує чутки про «кусючість» безпритульних тварин, якими часто маніпулює влада через засоби масової інформації. Гурт собак, яким дозволено мешкати поза вольєрами, абсолютно не агресивні, більше того – надзвичайно привітні. У цьому може пе- ресвідчитись будь-хто, хто відвідає притулок із добрими намірами та смачними гостинцями. На відсутність собачої «кусючості» впливає ще й біологічний чинник – стерилізація. На жаль, Київське товариство захисту тварин не має коштів на проведення безкоштовної сте- рилізації домашніх тварин.

Великий тягар несе на собі невеликий гурт ентузіастів, які спокутують недбалість і жорстокість до тварин трьохміль- йонного міста та навколишніх населених пунктів. Притулок утримує сьогодні близько дев'ятисот тварин. Ці істоти – жертви людської байдужості, а часто-густо – й жорстокості. Місто зреклося їх, викинуло, як непотріб. І спокутувати свій гріх ніх- то не бажає.

Тому не будьмо байдужими. Кожен з нас може подарувати частинку свого тепла та уваги тварині.

Добиратися до притулку не дуже складно: на ст. Академмістечко потрібно сісти на маршрутку, що прямує до гостомеля. Від зупинки до притулку – 15 хв. Цецевич ольга добро — це не наука, а дія ОФІцІйНий САйТ ОРГАНІЗАцІЇ. 6 Листопад 2013 Інститут ЖурнаЛІстики Сила духу Повір у себе «Неможливо» – це всього-на-всього гучне слово, за яким ховаються маленькі люди.

Люди, яким простіше жити у звичному світі, ніж знайти в собі сили його змінити. Неможливо – це не факт. Це тільки думка. Неможливо – це не вирок.

Неможливо – це шанс перевірити себе. Неможливо – це не назавжди.

Неможливе МОЖЛИВО! 'Виклик прийнято.

Ми зробили неможливе можливим', – сказали нам сьогодні десятки талановитих дітей з інвалідністю. Кожен із нас унікальний і талановитий. Коли Бог за-бирає одне, обов’язково об-даровує чимось натомість. Діти з фізичними та психічними вадами наділені особливими, не доступними іншим, можливостями. Ти ніколи не забереш у людини та- лант.

Він буде з нею завжди. Це вже 15 років поспіль доводять учасники фестивалю 'Повіримо у себе'. 7 листопада у приміщенні Бу- динку дитячої творчості свої талан- ти продемонстрували обдаровані діти з інвалідністю Дніпровського району. Учасників, їх батьків та гос- тей на вході зустрічали робітники соціальноі служби Дніпровського району, які допомагали усім зайня- ти свої місця в залі чи проводили за куліси для репетиції. Дійство почалося: у залі – атмос- фера щастя та переживань.

Ми по- ринаємо у світ позитивних емоцій і непідробної доброти та чуйності. Розпочався концерт з виступу ви- хованців школи інтернату 18 — тан- цем та піснею з сурдоперекладом. Саме такими повинні бути сьогодні танцювальні виступи – виступи, які не залишать байдужим нікого. Естафету перейняли малята з інтернату №26, які запам’яталися всім артистизмом у виконанні українського танцю 'Гопачок'. Не можна не згадати Кобякову Марію, яка подарувала глядачам аж 3 но- мери: танцювальний, вокальний та дуетний (разом із Шевчук Анною).

Брат Марії, Кобяков Микола, зі своїм другом Козьміним Михайлом підкорли дівочі серця піснею Арії 'Потеряный рай'. Окрім вокальних та хореогра- фічних номерів, на сцені лунали авторські вірші Дубішина Антона 'про Дніпровський район' та Васи- левського Павла 'Поле чудес'. До речі, Антон також співав. Судячи з бурхливих оплесків та овацій у залі, він отримає приз глядацьких симпатій. Особливим був виступ Безпро- званної Марії, яка виконанням пісні 'Києве мій' розчулила та змусила пишатися кожного присутнього ки- янина своїм рідним містом. Окремо були представлені ро- боти дітей з інвалідністю у галузі прикладного мистецтва: вироби з бісеру, природних матеріа- лів, тканини, квілінг, вишивки хрестиком та стрічками – це ще не повний перелік тієї краси, яку можна було спостерігати на виставці. Скрізь панувала по-справжньому святкова ат- мосфера.

Усі таланти отримали нагороди та подарунки від спон- сорів фестивалю – 'Отчий Дім' (Міжнародна благодійна фунда- ція) та 'Посланець Миру' (Між- народна благодійна організація). Діти з особливими потребами продемонстрували всім свою любов до життя. Адже, щоб лю- бити його, не обов'язково мати доступ до усіх земних благ. Для цього достатньо навчитися про- сто цінувати життя і вірити, що все у наших руках, навіть якщо ці руки паралізовано.

ЮЛІЯ ПАНТєЛєєВА З МАМОю Сила духу АНАСТАСІЯ БІЛиНСьКА БОГДАНи ШЕВЧЕНКО БЕРМІЧЕВА АНАСТАСІЯ. 7 На фестивалі 'Повіримо у себе' у приміщенні Бу-динку дитячої творчості 7 листопада свої талан- ти продемонстрували обдаровані діти з інвалідністю Дніпровського району. Серед них – і Антон Ду- бішин, який читав власний вірш 'Про Дніпровський район', співав пісню та представив роботи на виставці. Антон говорить,що на сцену виходити не страшно, адже він часто радує публіку своїми висту- пами в Cristal hаll та в Party PA. Підготовка одного номеру займає у хлопця 2 дні: за цей час Антон всигає належним чином відрацю- вати номер. Історія його творчості розпо- чалася у 2009.

«Одного разу в магазині ми зустріли молодиків, які сказали мамі,що таких, як я, потрібно тримати у шафі» – роз- повідає хлопець. Цей емоційний поштовх дав сили Антону писати вірші.

Їх ще не так багато,але хло- пець продовжує працювати і мріє видати власну збірку. Також пише на замовлення весільні вірші,які користуються популярністю. «У планах – написати вірш, при- свячений мамі, але розумію,що на це піде чимало часу. Але це буде найемоційніший мій вірш!»- ділиться думками Антон. Хлопець любить грати в комп'ютерні ігри, читати фантас- тику і детективи, слідкує за нови- нами в Україні та світі. У Антона немає коханої дівчини. Він коментує це так: «Вважаю, що зустрічатися із хлопцем-інвалідом (таким як я) і жити з ним – це ве- лика фізична і психологічна відпо- відальність на все життя.

Одяга- ти, купати, годувати тощо – для дівчини це буде важко. Але якщо знайдеться така, яка погодиться на це, щиро полюбить мене, то я не проти. Бувають моменти, коли хочеться, аби поруч була кохана дівчина: разом гуляти, спілкува- тися, пити коктейлі, їсти горішки. Але з іншого боку, я – інвалід і не хочу ламати комусь життя». Життєва історія антона дубішина одне життя на двох. Життєва історія Юлії Пантєлєєвої Великий хол Будинку Дитячої творчості навіть у таку похмуру осінню погоду зігріває серце й душу.

Сьогодні тут Фестиваль творчості дітей з обмеженими можливостями. Увесь простір зайнятий роботами таланови- тих дітей. Озираюся і бачу великі світ- лі очі, щиру посмішку. Це юля Пантєлєєва. Я підійшла, аби по- просити про інтерв’ю, але мама юлі, Ірина Володимирівна, наче обрізала: ' Ми б з радістю, але юлечка майже не розмов- ляє.

Ви нічого не зрозумієте'. Жінка розповіла про їхнє жит- тя – спільне, одне на двох.

Юля народилася із полого- вою травмою, тож користуєть- ся візком із самого дитинства. Батько дівчинки пішов із сім'ї, дізнавшись про невтішний діа- гноз доньки. Тепер юлі вже 34 роки, усе життя мама виховує її само- тужки. « юля з дитинства тяг- нулася до творчості: складала пазли, слухала музику, до речі, улюбленим співаком доньки є Філіп Кіркоров. Недавно юля почала шити.

Її вишивки пред- ставлені на виставці», – розпо- відає Ірина Володимирівна. Вкотре ви берете участь у фестивалі, адже він проводить вже уп`ятнадцяте? –У цьому фестивалі ми бере- мо участь вперше, бо минулого року просто не змогли доїхати, не було можливості.

Цього ж року соціальна служба замо- вила спеціальний транспорт. Взагалі, наша соціальна служ- ба багато робить для нас: ми їздили у зоопарк, у цирк, на ви- ставку квітів. Юлі подобаються дійства, які організовує соціальна служба? –це для неї щастя. Як і мож- ливість показати свої роботи на цьому фестивалі. Рідко побачиш людину, у якої погляд сповнений добро- ти та відкритості.

Таким є по- гляд юлі. Я схиляюся перед Іриною Володимирівною, яка розвиває доньчин талант і ро- бить усе, аби у дівчини було оте омріяне щастя. РОБОТи ДІТЕй З ІНВАЛІДНІСТю АНТОН ДУБІШиН З СОцІАЛьНиМи ЖУРНАЛІСТАМи Сила духу Перший вірш антона КАК МНОГО НА СВЕТЕ ПРОБЛЕМ и ЗАБОТ, НАВЕРНО, КТО-ТО ОТ НиХ УСТАЕТ. У КОГО-ТО В СЕМьЕ ЕСТь ССОРы, РАЗДОРы, КТО-ТО ОТ ДАВЛЕНиЯ СЕБЕ КОЛЕТ УКОЛы. КТО-ТО ПьЕТ ВОДКУ, ЖЕНУ иЗБыВАЕТ, НЕРВНыЕ СТРЕССы В СЕМьЕ ДОПУСКАЕТ. ГДЕ-ТО НАЧАЛьНиК НА РАБОЧиХ КРиЧиТ, ДОБРОГО СЛОВА иМ НЕ ГОВОРиТ.

КТО-ТО ЖАЛУЕТСЯ, ЧТО ЕМУ НЕ ВЕЗЕТ, ВСЕ ГОВОРЯТ, ЧТО ОН иДиОТ. КОГО-ТО МиЛициЯ ОШТРАФОВАЛА, КВиТАНцию С ШТРАФОМ ЕМУ НАПиСАЛА. КТО-ТО НЕ СЛУШАЕТ МАТь и ОТцА, ХОДиТ ПО ГУЛьКАМ ОН ДО УТРА.

КОГО-ТО БАБУЛьКи ПОД ДОМОМ ОБСУДЯТ, А ГДЕ-ТО В СУДЕ КОГО-ТО ЗАСУДЯТ. А Мы ВСЕ ПРОБЛЕМы, ЗАБОТы РЕШАЕМ, ПРО САМОЕ ГЛАВНОЕ Мы ЗАБыВАЕМ. ВЕДь ГДЕ-ТО НА СВЕТЕ иНВАЛиДы ЖиВУТ, КОТОРыЕ цЕНЯТ ТЕПЛО и УюТ, КОТОРыЕ цЕНЯТ ЗАБОТУ и ЛАСКУ, КОТОРыЕ цЕНЯТ ПРиРОДНыЕ КРАСКи. НАС ЛюДи НЕ ЛюБЯТ, ВЕДь Мы НЕ ТАКиЕ, ПРО НАС ГОВОРЯТ, ЧТО ТУПыЕ, ДУРНыЕ. ПРО МАМ ГОВОРЯТ, ЧТО ПиЛи, БУХАЛи, А БыВАЕТ СОВЕТУюТ, ЧТО Б В ДЕТДОМ НАС СДАВАЛи. ДА, Мы НЕ ТАКиЕ, Мы С эТиМ ЖиВЕМ.

ДА, Мы НЕ КУРиМ, НЕ БУХАЕМ, НЕ ПьЕМ. Мы цЕНиМ ЖиЗНь и КРАСКи и СОЛНцЕ, КОТОРОЕ УТРОМ СТУЧиТ НАМ В ОКОНцЕ. Мы цЕНиМ ВСЕ эТО и Мы ТАК ЖиВЕМ, и БОЛьШЕ НЕ ДУМАЕМ Мы Ни О ЧЕМ. И Я ВАМ СКАЖУ ЛиШь ТОЛьКО ОДНО цЕНиТЕ ЖЕ ТО, ЧТО ВАМ БОГОМ цЕНиТЕ ЖЕ ТО, ЧТО ВАМ БОГОМ ДАНО!. 8 Листопад 2013 Інститут ЖурнаЛІстики К оли ми були на першому курсі, хтось зі студентів знімав сюжет про Дашу, яка «ще в дитинстві втратила зір, але не втратила віру». Це було ніби «я не буду говорити, що вона», але як раз про це і го- ворити. Ніби акуратно, толерантно, боячись задіти за живе.

Тоді я зрозуміла, що Дашу не можна сприймати лише як людину, котра по- збавлена чогось, і лиш через це стає об’єктом жалю чи занадто пильної уваги. Вона така ж, як і я. Правда, відчуває пальцями і відчуває набагато краще прекрасне!

Коли писала матеріал, відчувала певне сум’яття, ба навіть тривогу. Адже ніколи не знаєш, як реагуватимуть на знайомство з то- бою нові люди, чи зрозуміють тебе. Поспілку- вавшися ж із оточенням Даші, збагнула, що усі її підтримують і у всьому допомагають.

Розпо- відь про дівчину очима подруги, яка дихає з нею одним повітрям і розмовляє мовою, зро- зумілою далеко не кожному, – мовою дружби. Про Дашу – найкраща подруга й одногрупниця Ірина Бегаль «Я вперше заговорила до неї у середині жов- тня 2010 року, коли стояли біля лекційної ауди- торії. Пам'ятаю, подумала: «Їй точно потрібна допомога. Я повинна підійти». З того часу ми не розлучаємося. Не знаю, чому тоді так ви- рішила і що було б, якби я не підійшла. Впевне- на, що все було б по-іншому.

З тих пір чимало змінилося: ми почали фарбувати волосся, змінили зачіски, обговорили мільйон питань, відсвяткували не одне день народження і, зда- ється, полюбили одна одну дуже сильно. По- ступово відокремилися від загальної студент- ської маси. Ми завжди разом і мені здається, що це – назавжди. Куди ж мені тепер без неї? Запитую у Даші поради, подруга однією з пер- ших дізнається про зміни у моєму житті». Це одна з іпостасей щастя – знайти людину, яка доповнює тебе, якій можна розповісти все.

І, найголовніше, що вона завжди зрозу- міє. Якби мене попросили схарактеризувати Дашу п’ятьма словами, я без вагань сказала б: «Кава. Дівчина навчалася у спеціалізованій шко- лі для дітей з вадами зору 12 років, грала у шкільному театрі, писала вірші і пісні.

Має ба- гато друзів, страшенно любить групу «ABBA», Стінга, класичну музику, море і шведську мову. Знає англійську і непогано – іспанську. Пише фанфіки і проводить свій вільний час за іграми, в яких гравці перевтілюються у різ- них героїв, часто фантастичних, і моделюють якісь ситуації. Все тут є – костюми, грим, від- чуття маски. Все, як у театрі. Даша – особлива в усьому: у освіченості, внутрішньому натхненні, манерах та інте- лігентності. У неї по-справжньому «чистий голос» – вяк фотогенічний, тільки радіогеніч- ний.

Люди вмикатимуть радіо, де Даша гово- ритиме своїм м’яким, протяжним, барвистим, джерельним голосом. Вона любить читати книги. У цьому ді- вчині допомагає голосова озвучувальна програма на комп'ютері. Дивиться фільми. Для необізнаної людини це звучить дивно, але Даша сприймає все дуже точно, чітко і багатогранно.

Даша любить життя. І в цьо- му вся вона. Дівчина може бути натхненням для будь-кого. Що б не траплялося, завжди знайде вихід.

«Поки бачу її, я вірю в неї, а значить – і в себе». Кава Шоколад радІо Вона часто смикає ґудзик або каблучку, не розлучається з ноутбуком, любить шоколадні батончики і каву, говорить виразно і дуже м'яко. Дарія Коржавіна. Студентка четвертого курсу Інституту журналістики денної форми навчання. Сила духу соФієнко кристина.

9 Сила духу Жити для інших Тамара Шевчук – неймовірно активна дівчина. У свої 18 встигає їздити у рейди з «Дорожнім контролем» і продавати власні картини на благодійних виставках.

Молода художниця розмальовує стіни дитячих лікарень та ремонтує дитячі майданчики. П роте саме цій обдарованій дівчи- ні українські лікарі пророкували щонайбільше три роки життя, констатувавши: «Біль у спині, не- зважаючи на кілька операцій,які Тома вже пережила, з часом тільки посилюва- тиметься. Серце не витримає». Хоча воно вже витримало чимало. Повернення на Батьківщину Дитинство Тамари пройшло в одному із дит- будинків в Аргентині. У 12 років її прийомні батьки – українські емігранти – змушені були переїхати до іншого району. У сім'ю тоді при- йшли злидні.

Проте це не турбувало дівчинку. Тут вона зустріла вихідців із України. Ця зу- стріч і надихнула її на вивчення рідної укра- їнської мови. Знаходила час на відвідування української греко-католицької церкви, куди щонеділі приїздили українці з усієї Аргентини.

Там почала опановувати мову: спілкувалася, вчилася читати. У тринадцятирічному віці Тома поверну- лася до України, де на неї чекали бабуся з дідусем, з якими листувалась.

Після за- кінчення школи вступила до Академії мис- тецтв. За контрактне навчання зараз пла- тить сама, заробляє,працюючи охоронцем у дитсадочку, фрілансером із малювання і миючи підлоги в супермаркетах. Першу розмальовку в дитячій лікарні Тамара Шевчук анонсувала в соцмережі.

Розмальовувати стіни небайдужим за- любки допомагають маленькі пацієнти. У дитячому корпусі Українського спеціалі- зованого диспансеру радіаційного захисту населення своїми ж силами полагодили дах, який протікав. Штукатурили стіни, і все – власним коштом. Першу розмальовку в дитячій лікарні Тамара Шевчук анонсувала в соцмережі.

Розмальову- вати стіни небайдужим залюбки допомагають маленькі пацієнти. У дитячому корпусі Укра- їнського спеціалізованого диспансеру радіа- ційного захисту населення своїми ж силами полагодили дах, який протікав.

Штукатурили стіни, і все – власним коштом. «я – художниця, прикрашаю київ» Дитячі майданчики – ще одне захоплення Тамари.

Зі своїми знайомими вона робить зі звичайних автомобільних коліс різні фігури: ведмедів, коней, левів. Завдяки мешканцям навколишніх будинків і лагодять ці майданчи- ки. Все для дітей. А ще молода художниця малює графіті. Най- частіше – тризуби та український орнамент. На запитання міліції гордо відповідає: «Я худож- ниця, прикрашаю Київ». Що ж до здоров’я дівчини, то варто сказати, що друзі Тамари збирали гроші на її лікування.

Робити операцію вона не хоче, та й взагалі від- мовляється від грошей. Дівчина каже: «Немає сенсу витрачати на це ще більше грошей – їх можна віддати для хороших справ». Дзецина дарина. 10 Листопад 2013 Інститут ЖурнаЛІстики хащук вадим студент 2 курсу іж думка Головне питання суспільно-політичного життя українців полягає в тому, що діяль- ність влади ось уже 22 роки зосереджена на діаметрально протилежних процесах: розбудові держави і формуванні громадян- ського суспільства водночас. Ще гірше, що активізація цих процесів у країні відбуваєть- ся лише перед виборами з метою мобілізу- вати людей на нетривалий час. Демократія, проголошена в посткомуністич- них країнах, продовжує нести суто декла- ративний характер, жодним чином не підпо- рядкований зміною форм політичного життя і суспільної поведінки.

В Україні питання демократії участі, тобто участі громадян у формуванні політики і при- йнятті рішень, досі залишається відкритим і невирішеним. Влада не навчилася діяти від- повідально і різними методами позбавляє цієї відповідальності громадськість. Існування у країні механізмів формування демократії ще не означає забезпечення їхнього ефективного використання.

З боку влади це невиправдана імітація. Свобода виявилась необхідним, але недостатнім ва- желем для демократизації, підтвердивши спостереження західних аналітиків про те, що «свобода» – це не лише відсутність уря- дового свавілля, а й здатність громадян до самоврядування. Такі позиції свідчать про те, що влада повністю відмовилася працювати із сус- пільством. Вона геть забула, що розвиток країни визначається не лише економікою і зростанням ВВП, а й принципами так зва- ного «соціального контракту» і правилами діалогу між народом і владою.

Цей контр- акт розірваний без узгодження однією зі сторін. Як наслідок – Україна не має жодної послідовної, векторизованої політики ні в економіці, ні в культурі, ні в держа- вотворенні. Більше того, єдина виразна стратегія, яку реалізує нинішня політична еліта, – це стратегія самозбереження, яка здійснюється переважно під килимом, під столом, за лаштунками. Ніхто з політиків не бере до уваги те, що жодна реформа в країні не матиме успіху й не сприйматиметься суспільством, якщо люди на рівні громадської дискусії не будуть залучені до розробки і контролю над вико- нанням тих чи інших змін, рішень управлін- ського характеру на всіх рівнях. Після закінчення парламентських виборів 2012 року розпочалася нова прихована агітаційна хвиля до президентських ви- борів-2015. І не дино, якщо люди знову стануть заручниками провокаційних при- йомів на кшталт «необачливого виборця» чи поганих сусідів, які визначають вектор політики у нашій країні.

Двадцяте століття успішно демонструє, що лише той народ, те суспільство, котре здатне побачити свого головного опонента і ворога не десь за океаном чи за найближчим прикордон- ним стовпом, а передусім у собі самому, своїй інертності й аморфності, стереоти- пізації поведінки й рішень, може вважа- тися справді зрілим і міркувати про світле майбутнє. Влада, у свою чергу, продовжуватиме за- йматися популістськими закидами щодо прогресивних кроків у процесах форму- вання громадянського суспільства. А воно апріорі не може функціонувати без створення належних соціальних інститу- тів та здатності громадян захищатися від кострубатої державної влади. А десятки дрібних, інколи зовсім непо- мітних змін у суспільстві, наприклад, в освіті, культурі чи засобах масової інформації, у загальному орієнтирі цін- ностей і характері суспільного мислення дають певні підстави лише для поміркованого оптимізму. Між громадянським суспільством і «третім світом» Чи може один тиждень змінити життя? На перший погляд, такого ко- роткого відрізку часу не ви- стачить для таких грандіозних перетворень. Але якщо людина відвідала сесію європейського молодіжного парламенту у Ні- дерландах (як я) – тоді навіть кардинальні зміни цілком мож- ливі.

Минулого тижня, з 3 по 8 лис- топада, більше ніж180 пред- ставників молоді з усіх куточків європи зібралися у Гаазі, Нідер- ландах, щоб обговорити важли- ву тему «Молода енергія для Ев- ропи». Робота відбувалася у 10 комітетах, переповнених вмоти- вованих делегатів, готовими змі- нювати не лише своє майбутнє, а й майбутнє всієї європи. Сесія тривала 6 днів, і була насичена подіями.

Найяскраві- шим з яких були “Евровіледж”, де учасники різних країн пред- ставляли свої національні страви та культурні традиції. А також Генеральна асамблея – своєрідний підсумок роботи, де кожен комітет представляв свої резолюції щодо піднятих під час сесії проблем. Час міжнародного форуму промайнув швидко. Не один літак піднявся у небо з засму- ченими, проте вмотивованими делегатами, у серцях яких сесія єМП-Нідерланди ще залишиться надовго. Текст: анаста сія кир ичок студентк а 2 курс у іж делегація з україни. 11 косинська інна ПодороЖ автостопом по галактиці Хочеться подорожувати? Є бажання, але немає можливості?

Відкрити для себе нові місця, не витративши ні копійки, здається нереальним? Але це можливо.

Автостоп – найкраща відповідь на ці питання. О станнім часом такий спосіб подорожувати стає дедалі популярнішим, особливо серед студентів. Проте думки щодо того, варто мандрувати автостопом чи ні, розділилися.

Існує безліч форумів та груп в соціальних мережах, де всі охочі пропонують вільне житло для ночівлі (каучсерфінг.) або шукають попутника у дорогу. Та на цих самих форумах є безліч «за» і «проти» автостопу.

Якщо теоретично це виглядає так, то як же на практиці? Я поспілкувалася з прихильником такого способу подорожувати – Романом Подобайло.каучсерфінг – це всесвітній рух, учасники якого безкоштовно надають одне одному місце для ночівлі під час подорожей, з ме- тою нових знайомств або просто з бажан- ням допомогти.вписка – притулок, який надається безкоштовно приїжджому на квартиру, а також сама квартира, що надається таким чином гостю; місце, де можна пе- реночувати (наприклад, в чужому місті). Як у тебе з’явилася ідея подорожувати автостопом? Ти планував усе детально ще до початку поїздки чи «в останній мо- мент»? –Ідея виникла, можна сказати, спонтанно.

Я не планував цього, але вийшло так, що я був в Одесі, і у мене не стало грошей, щоб поверну- тися до Києва. От і вирішив «стопити».

Вийшов на дорогу, підняв руку, і «почалось». Яким був твій найдовший маршрут? –Я «стопив» у різні місця. Наразі найдовшим є маршрут Львів-Житомир-Київ. Спочатку я виїхав до окружної Львова, потім до головної дороги і там сів на вантажівку типу 'газель'. Добрий дядечко провіз мене 100 км і висадив біля джерела. А там було безліч фур, от я і на- просився у 'Вольво' (найкращі та найкомфорт- ніші фури!) з російськими номерами.

Водієм був білорус, розмовляли з ним весь час подо- рожі. Висадив він мене біля Новограду. Ось там довелося важко.

Дві години стояв і жодна машина не зупинилась. Але потім врешті під- везли мене до окружної Житомира (бо я за- хотів заїхати до бабусі). Там одразу ж спіймав фуру-цистерну. В ній був старий далекобійник.

Маторний такий, котрий «бере нашого брата завжди». Далі зійшов на пере- хресті, яке мені було потрібно, і тут почався екстрим: стопити на дорогах районного зна- чення – жах! Там мене підвозили від села до села. Але я таки доїхав до потрібного місця. У дорозі тоді провів 10 годин і не заплатив ти подорожуєш сам чи в компанії таких са- мих відчайдухів?

–Подорожую сам. Якщо нас їде гурт, то це не вигідно. Рідше зупиняються.

Хоча є і винятки. Якось бачив, як далекобійник зголосився під- везти компанію з шести осіб. Ти не боявся залишитися сам-один в незна- йомому місці? –Ні, добрі люди є завжди. Навіть коли чекав дві години, а потім пішов пішки, напросився до людей у кафе, які нагодували, бо я був страшенно голодним. Чи не лячно тобі було, адже батьки з дитинства вчать нас не сідати в маши- ни до незнайомців?

«Вовка боятися – в ліс не ходити». Тут не треба нічого боятись. Ну що водії з тобою зроблять?

Вони також люди. Крім того, слід дивитись на тих, хто за кермом і у салоні. Я б не сів у джип до підозрілих осіб. Мені траплялися і п’яні водії, які мчали 120 кілометів на годину. Початківцям я б радив сідати лише до далекобійників. Що було у твоєму подорожньому рюкзаку?

–У мене великий рюкзак з тижневим запасом одягу, палаткою, каріматом, чашкою, ножами та консервами. І ще до рюкзака я, зазвичай, прив’язую мокрі кеди, які я виправ. Дуже епіч- но виглядає.

Загалом рюкзак важить 15-20 кг. Важко, але звикаєш, та й іншого виходу немає. Чи думаєш і далі подорожувати автосто- пом? Наступне літо – літо автостопу! Я пла- ную доїхати до Пітера, Виборга, Лавозера, ну а потім дістатися додому, до Києва. Амбіційно, але можливо.

Головне, щоб були вписки. Але автостоп – це круто! Тож вирішувати вам, яким способом подорожувати.

Не бійтеся пробувати щось нове. Як писала Агата Крісті, «життя під час подорожі – мрія у чистому вигляді».

Тож жи- віть яскраво, мрійте багато та подорожуйте із задоволенням! Переваги + це вигідно. Зазвичай, ти не повинен платити великих грошей за дорогу.

Нові знайомства та безліч вражень гарантовано. НедолІки –це небезпечно.

Не відомо, які люди зустрінуться на шляху. –це незручно. Ти постійно залежиш від когось і не можеш вільно простувати власним шляхом. Панд Професор. Примітки. 12 Листопад 2013 Інститут ЖурнаЛІстики Анонс Жартома якщо ви надаєте перевагу культурному дозвіллю, але вам вже трохи набридло стояти у чергах до Пінчук-арт-центру — ця рубрика для вас. Концерти музеїсоціально: не будь осторонь!

Тираж – 40 примірників ціна – безцінно Періодичність – щомісяця головний редактор та верстка: Іщенко Олена літредактор: Ковальова Ольга кореспонденти: Ангеліна Бірук Кондрацька Вікторія Кирсенко Ганна Карабач Марія Дзецина Дарина Косинська Інна Анастасія Білинська Богдани Шевченко Бермічева Анастасія Софієнко Кристина Хащук Вадим Киричок Анастасія СОцІАЛІЗУйСЯщомісячна студентська соціальна газета Що: Допомога бездомним їжею та спілкуванням де: Хращитик 15,кв. 51 коли: щовівторка ЧаС: початок – 17:00 Що: Збір пожертв для постраждалих на Філіпінах де: Хращитик 15,кв. 51 коли: 26 листопада ЧаС: початок – 19:30 Що: Dolphin. Сольний концерт у Києві де: клуб юність коли: 5 грудня ЧаС: початок у 19:00 цІна: 190 грн Що: Живий концерт гурту С.К.А.й.

Де: Forsage (Київ, вул. Гарматна 51а) коли: 15 листопада ЧаС: початок у 23:55 Шанувальники гурту с.к.а.Й. Зовсім скоро змо- жуть відчути справжній енергетичний вибух по- зитиву на живому виступі. У п'ятницю, 15 лис- топада, в оновленому клубі Forsage вас чекає живий концерт гурту с.к.а.Й.!

Останні роман- тики української рок-сцени подарують вам свої кращі композиції і відмінний настрій. Що: Концерт співака та музиканта Yoav де: клуб юність коли: 19 листопада ЧаС: початок у 19:00 цІна: 190 грн Йоав — співак та музикант ізраїльсько-румун- ського походження. Космополіт, мандрівник по життю, Yoav навчився вичавлювати максимум звуку зі скромного набору інструментів. Його кра- щий друг – акустична гітара, можливості якої він використовує по повній. Вона йому заміняє пер- кусію, а іноді навіть виконує функцію духового ін- струменту. Коктейль з тріп-хопу, пост-року і r'n'b – у своїй творчості музикант акумулює енергію всіх напрямків популярної музики. МУЗЕй ІГРАШКи Адреса: Кловський узвіз, 8 режим роботи: Вівторок-П’ятниця 10:00-18:00 Субота 10:00-17:00 вартість вхідних квитків: Дорослі – 10 грн.

Фотографии высокого разрешения большого формата высокого качества для кухонного фартука. Скинали (фото для кухонных фартуков) Фото для натяжных. Цветы, фото высокого разрешения. Не знаете Фото для скинали в Украине (Киев, Харьков, Днепр)? Производство закаленного. Скинали (фото для кухонных фартуков) Фото для натяжных потолков (вид снизу) Фото для 3d полов. Банк скинали, изображения для скинали, картинки для скинали, изображения для кухонного. Фото для скинали высокого разрешения.

Діти, студенти – 5 грн. МУЗЕй ВТОРСиРОВиНи Адреса: вул. Степана Сагайдака, 112 режим роботи: Понеділок – П’ятниця 9:00-18:00 вартість вхідних квитків: Безкоштовно МУЗЕй ІСТОРІЇ ТУАЛЕТУ Адреса: вул.

Рибальська, 22 режим роботи: Вівторок – Неділя 10:00-18:00 вартість вхідних квитків: Дорослі – 15 грн. Діти, студенти – 10 грн. МУЗЕй АВІАцІЇ Адреса: вул.

Медова, 1 режим роботи: Середа – Неділя 10:00-17:00 вартість вхідних квитків: Дорослі – 20 грн. Діти, студенти – 10 грн. Вартість екскурсії – 100 грн. Фото: RobeRt VYstRčil Звернення літредактора.

Зустрілися '-' Ну зустрілися ', як shouteth він;'. Де ridest ти під Грінвуд дерева? Ти йдеш далеко, ти веселий хлопчик, в день 'Цей хуліган Самнер відповів, і сказав:' Ні, тільки важко-на, напружувати орендну плату? Невже Ти судового пристава потім '-' Так, навіть у цьому випадку 'Бо він не смів, для самого бруду і ганьби, говорять, що він був Самнер, для імені.' Ну зустрілися, в ім'я Бога, 'промовив чорної бахромою; 'Тому, брат, Ти судового пристава тоді, і я інший, Але я чужий у цих місцях, так що, prythee, ленд.

Її власність у фондах, а потім, завдяки щасливому випадку, вона зробила хороші інвестиції з десяти тисяч франків вона все ще тримали свої заощадження, від якого вона, отриманих інтерес семи відсотків. Йосип побажав наслідувати відданість своїй матері. Він одягнений, як судовий пристав; носили найзагальніші взуття і сині панчохи; відмовив собі рукавички, і спалили вугілля; він жив на хліб і молоко і сиром Брі. Бідний хлопець не отримав жодної симпатії, крім мадам Деку, і від Бісіу, його учень-друг і товариш, який на той час зробити ці чудові карикатури з його.

Пристойний запас теж, тільки він не відчуваю достатньо, щоб залишитися в Сент-Джонсі, де його батько посадив його, але повинні були піти rampagin 'по всій країні, поки він би очистити забув будь bringin' вгору він коли-небудь мав, і приземлився догори як свого роду O 'пристава, як вони називають їм, над в старій країні, на території площею вниз на східному березі. Тоді ж він познайомився з Хелен Блад і 'и впевнений ти жити вона 'змінила назву, а не лист і змінена для кучного погляд гірше-н, тим краще», коли вона втекла зі мною. Дяка Господу вона не жила. Часто відсутня, займається великих воєн, і часи були дуже тривожний, і була потреба деякого начальницького характеру між ними, для введення кримінального закону торкаючись пролиття крові, вони часто робляться графа Lenzburg судового пристава.

Але незалежно від того, з якої миті може бути діє без почуття людей, що вживаються, кріпосного, а також почесний громадянин: для цих двох класів існували не менш серед цих примітивних людей, ніж в інших місцях, у феодальні часи, і цьому співтовариству адвоката Фрімена і. І прилив нікого не чекає, ось що вони називає безкоштовний перекладу, ви повинні знати, ну, це було в зимовому про '1445, що певна Олександр Огілві з Inverquharity був обраний як головного Justiciar в цих краях-Я вважаю, що означає свого роду верхній пристава, свого роду O 'партнера bo's'n в, для порівняння великі справи з невеликим. Він був створений на місці одного про 'сім'ї Ліндсей, який, схоже, був досить екстравагантним, хоча чи закласти його екстравагантність в Wearin 'бороди (для його називали Ерл бородань), або. Гриб або Lukasiak або Sarnecki.

Вони живуть як джентльмени. Один управляє до церкви зі своєю дружиною, другий носить кепку начебто бюргера, а третій хотів би опинитися на війта 1 і носити ланцюжки себе. Але я повинен сказати собі: 'Будь бідних на десять акрів і піти і розшаркуватися приставу в маєтку, що він може тебе пам'ятаю. Ну, нехай це буде, як це!

Краще бути господарем на квадратний ярд ваших власних, ніж жебрак на чужій великий маєток. Хмара пилу піднімалося на великій дорозі за річкою. Світлість єпископ тепер відмовився визнати свого агента і одноразовий стовп собору, і, маючи закон на його боці, служив лист на нас. В особі наших нещасть це було занадто багато: ми просили на час, який благання він відповів, поставивши в пристава і продажу все, що ми володіли. Наші п'ять корів, два коні, наше молоко сепаратор, плуг, віз, ломові, баггі, навіть наші кухонне начиння, книги, картини, меблі, батько Годинник-наші самі ліжка, подушки, і ковдри.

Не річ крім того, що ми встали в залишилася з нами. Заявивши, що він не стане заперечувати, нам нічого, що було розумно. Потім він сказав нам, що був ще один губернатор незабаром його наступником, який був, як його брат, і honester навіть, ніж він сам, хто буде сумлінно виконувати все, що він обіцяв. На наше прохання, губернатор наказав інспектор рибнагляду, щоб надати нам у всі часи з човна, або для нашої транспортування, або носити воду на корабель. Від губернатора, ми знову пішли, щоб відвідати Scrivano, який отримав нас з великим ввічливість, обіцяючи піднятися на борт, щоб відвідати наш корабель, і хвалити нашого. Для дефіциту зазначених службовців і робітників чоловіки і земельні орендарі не можуть платити орендну плату, ні жити на своїх землях, до великого пошкоджень і втрат, а з лордів як з громад, вона надається і погодився, що судовий пристав-виконавець для господарство вступає в роки 13s.

І одяг його один раз на рік не більше. Майстер задні 10s, то 10s Картер, пастух 10s, то пастух 6с. 8d., Свинопас 6с., Жінку робочий доставляє 6с., А Дей 6с., Водій з орних 7s.

Онлайн Игри

В крайньому випадку, і кожен. Для, замість того щоб бути в Лондоні з грошима для виплати своїх зобов'язань, цей останній джентльмен перебуває в закордонній поїздці, і ніколи не натякав одне слово пану В., що ноти будуть падати на нього. Молодий джентльмен був у Брайтон лежав у гарячці; був узятий з його ліжка судовим виконавцем, і здійснюється, в дощовий день, щоб Horsham в'язниці; стався рецидив його скарги, і коли досить одужав, був вихований в Лондон в будинок пана Амінадавого; де я знайшов його-блідий, худий, добродушний. Не знаю, коли я коли-небудь прийняв більше неприємний чверть години. Костюм в канцелярії, або навіть навесні зал в Ньюгейт, було б майже розкіш, щоб те, що я відчував, коли відтінки ночі стало темніти рот нашої печері, і це пекельна монстр продовжував параду, як і водяний пристава, до його дверей. Нарешті, не бачачи плавник акули над водою, я зробив знак Чарльза, що вартість, що це може, ми повинні плавати для нього, для нас був сповіщення для виходу припливом, і якщо ми не відходила, найближчим часом має тобто виконання в будинку.

Ми були обережні, щоб не вимовити ні слова, і. Проштовхнутися для стояння. Людина, яка не анте отримує найкраще з цього світу; все, що він буде стояти досить добре для людини, яка платить. Якщо ви намагаєтеся бути занадто різким, ви отримаєте у в'язниці, рано чи пізно, якщо ви намагаєтеся бути надто чесний є ймовірність, що судовий пристав-виконавець потрапить у ваш будинок, якщо у вас є одно-і зробити святу шоу вас, перш ніж сусіди. Чесний дурень частіше приймають за шахрая, і звинувачують у тому, один, ніж поза-і-з пройдисвіта, і людина, яка говорить правду занадто багато воссел.

Игру в домино козел. Игра в Козла делится на раунды. В начале каждого раунда игроки берут на руки вслепую. Домино – популярная игра в кости. Играйте в домино бесплатно онлайн на Мини-игры@Mail.ru. Существует много разновидностей игры в домино. Нас считает игра в домино онлайн козёл. Правила игры: В нашем проекте представлена разновидность игры домино - 'Козел'. Забей козла онлайн! Играй в домино на keft.ru. Домино «Козел. «Домино» — это не просто игра.

Володіння який в ті часи здається дійсно, були дев'ять пунктів закону. Герцог роздобув Дрейтон, в той час як Hellesdon був проведений Пастон. Одного разу чоловіки Paston зробив рейд на Дрейтон, і забрав сімдесят сім голів великої рогатої худоби. Ще один день пристав герцога приїхав в Hellesdon з 300 осіб, щоб побачити, якщо місце було вразливий. Два слуги Пастон, що намагаються зберегти в суд на Дрейтон в ім'я свого господаря, були проведені за допомогою сили. Нарешті герцог зібрав своїх васалів і виступив проти Hellesdon.

Чому, старий грішник не була година в місті, коли його запитали на шляху до Belmont, і міс одягнені там як маріонетка, щоб Симпер і лестити багатий старий земельного агента, і масло йому до-мій пристава лорда Castlemallard в -якщо хочете, ха, ха, ха! І герцогиня Belmont, що ballyrags кожен один раунд ній, як підпилий старий солдат, а громадянське як шести, шановний добродію, з її 'О, містер Дангерфілд, це' і її 'Шановний пан Dangerfield, що, »і все в шлюб, що довго, хитрий дівча в істота достатньо старий, щоб. Кора Удари 'Em в темряві і ніколи не не чув про більше. Таким чином ми будемо спасибі heartilee Якщо так ласкаві ви будете І видалити цю жахливу небезпеку від моря.

Але ми не могли змусити їх зробити це; Ні, вони просто не будуть робити його, і судовий пристав пхнули нас м'яко від дверей. І ми плакали рідкість солоний, зі свого чомусь здається несправний, будь-яким способом, який ми могли б подивитися його: І причина якої вони дали нам Чому вони дійсно не могли врятувати нас було, тому що.

Стомленому, голодної їжі, останній вид притулком мудрий і добрий. Натхненний тобі нудно CITS скорегувати шкалу миру в Європі, коли інші державні невдачу. На Тобі захищені, і твій сестра, пиво, поети радіти, ні думати судовий пристав поруч. Ні менше критик володіє твій геніальний допомогу, У той час як без вечері він курсує пустячний торгівлі. Що хоча любити і м'яка радує ворога, дами ненавидимо, ненавидимо в денді, але соціальної свободи, довго до суден невідомих, Fair здоров'я, справедливою істини. Грошова маса збільшилася, було встановлено, що ці послуги, хоча і вкрай обтяжливим для лиходія, були мало перевагу до майстра, і, що продукт з великого маєтку може бути набагато зручніше утилізувати на самих селян, які підняли його, ніж орендодавцем або його судового пристава, які були раніше, звиклого отримувати її.

Тому комутації була зроблена з орендної плати за послуги, і грошового орендної плати для тих, у натуральному вираженні, і, як і чоловіки, в подальшому віці, виявили, що господарства були краще культивується де. Після всіх цих порожніх років був їй не мати її годину?

Щоб сидіти покірно і побачити його вихопив у неї на листку м'якої дівчини? Тисячу раз ні! І вона дивилася свій шанс. Вона побачила його біля полудня вилазку до річки, з жезлом.

У неї було трохи почекати, для Горді і його судовий пристав були там на тенісному газон, але незабаром вони рушили далі. Вона вибігла потім воріт парку.

Одного разу через що вона відчувала себе в безпеці; її чоловік, вона знала, працював у своїй кімнаті; дівчина десь невидимим. Прийшли до того ж університету, або тих, хто насправді готується в щирості так прийти, також в той час як вони перебувають в університеті, або повернення в свої будинки, ми надаємо. Що ні мирянин, з якої б то не стану або популярність він не може бути, будь він приватна особа, префект, або судовий пристав-виконавець, повинен турбувати, приставати, або припустити, в іншому випадку в будь-якій формі шукати вимагати нічого з вищевказаного майстрів і вчених, в людина, сім'я або майно, під приводом платного, tallia особливого виду феодального податку, податкової, митної або інші подібні особисті податки. Називається, рідко бачив його під-орендарів, але якщо він не міг отримати середня людина платити йому за квартиру вчасно, він пішов у свою землю, і поїхав землю за його оренду, тобто, він послав свого управителя або судового пристава, або водій, в землю, щоб захопити велику рогату худобу, сіно, зерно, льон, овес, або картопля, що належить віком до орендарів, і приступив до продавати їх за його орендної плати: траплялося, що ці нещасні мешканці заплатили за квартиру в два рази за один раз, щоб середньої людини. Пізнати самого себе.

Игры Бесплатно Без Регистрации Играть

Тим не менш, він отримав відповідь два роки тому, і місіс Кінг дала свою згоду, всім серцем її, хоча вона знала, Бетсі Хардман б говорити про вибір чоловіка до зі стічної канави, і що моя леді буде виглядати серйозним, і сказати щось з дурні дівчини. Да-а, хоча багаті вдівець пристав сказав інші цивільні речі міс Елен будучи добре вихований і помітним-'Для', як місіс Кінг написав Матильде: 'Я віддав перевагу бачити Еллен заміж за гарного релігійної людини, ніж будь-яка один, і я не знаю, з ким я можу бути настільки впевнені в якості Павла, ні той, який так подобається. В цьому комічному світлі? 'відповів він,' Не я, клянусь Зевсом, тому що я дивлюся на театр, як тільки великий звану вечерю. '29 Дуже схоже на це була поведінка Архіт Тарентський і Платона. Колишній, після повернення з війни, де він був взагалі, знаходячи його земля знехтувати, називається його судовому приставу, і сказав йому: 'Ти б зловив його, якби я не був дуже злий.'

Играть В Бесплатные Компьютерные Игры

І Платон, дуже злий на ненажерливий і безсоромний раб, називатися сином його сестри Спевсіпп, і сказав: 'Іди і побили його, бо Я занадто злий.' Питання і сумніви. 5283 Таким чином, в цій парафії, де постійне лікування було після установки, особливо в сільських районах, 5284 правова і популярний губернатор всіх душ, його наступник, знімний desservant, це просто житель пристав, вартовий у його рамки, на відкритті дороги, яка широкої громадськості більше не подорожувати.

Час від часу він родом вас! Але навряд чи один слухає його. Дев'ять з десяти чоловіків пройти на відстані, уздовж нових, більш зручною і широкій дорозі. Вони або кивнути йому видали або дати йому.